Страсний тиждень

Останній перед Великоднем тиждень називається Страсним, на спомин святих страстей Господніх. Кожен його день наближує нас до урочистої події - Світлого Христового Воскресіння. Це тиждень найсуворішого посту.
У понеділок треба до Великодня підготувати свою оселю - пофарбувати, помити, почистити.
У вівторок треба підготувати одяг, випрасувати білизну.
У середу завершуються всі господарські роботи. Треба прибрати хату, винести все сміття. Треба також заготовити яйця для крашанок та писанок, підготувати все необхідне для їх виготовлення знаряддя. Найбільше ж обрядів, дійств та прикмет припадає на Страсний, або т.зв. Чистий четвер. Традиційно цього дня випікають паски. Найсумніший день тижня, то п'ятниця, бо саме в цей день Христос помер. Не можна взагалі нічого їсти, не співати, не слухати музику. Ввечері треба йти до церкви де виносять Плащаницю, що символізує тіло померлого Христа. Не можна шити, прати, будь-що різати. Порушивши цю заборону Ви отримаєте дуже великий гріх. У страсну суботу йдуть приготування до Великодньої святкової трапези. Для господарок це найбільш клопітливий день, адже потрібно все приготувати, зпекти, зварити. Цього дня красять яйця та виготовляють писанки.

ВЕРБНА НЕДІЛЯ

   Сьогоднi Вербна недiля.

  За тиждень до Великодня святкується Вербна неділя. Відповідно до народних вірувань, у цей день у жодному разі не слід сіяти городину, оскільки в цьому разі все виросте гірке й тонке.
За легендою, коли Ісус Христос їхав верхи на віслюку, люди стелили на його шляху пальмові гілки. Це поклало початок звичаю святити гілки. А оскільки пальмових гілок не маємо, то святимо вербові, відповідно до вибору наших далеких предків.
      Перед вербною неділею до церкви люди везуть вербове гілля, щоб зранку під час святкового богослужіння посвятити його.

     Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то
били такого свяченою вербою, примовляючи: "Не я б'ю - верба б'є, За
тиждень Великдень, Недалечко червоне яєчко!"

Добрі господарі після повернення з церкви садять на городі по кілька гілочок свяченої верби. Це сприяє гарному врожаю та злагоді в господі. Ті гілки, що залишилися, треба поставити під образами.
     Молодь жартома била одне одного свяченим вербовим гіллям ще по дорозі із церкви. При цьому треба промовляти такі слова:

Будь великий, як верба!
Будь багатий, як земля!
Будь сильний, як вода!

      Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. "Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило. 

Вербна неділя
(Марія Хоросницька)
Тоненьким прутиком
З вербовим котиком
Себе вітаємо
Легеньким дотиком…
Радісну вістку
Собі говоримо,
Що день великий
Не поза горами,
Що вже за тиждень
Буде Великдень!

Чудодійні властивості верби: 1. Вербою б’ють, щоб здорові, веселі та багаті були; дітей, щоб сильні були, добре росли та сприйняли життєву силу весни;
2. Вербу кладуть після свячення за образи, щоб охороняла хату від лихих сил;
3. Вербу садять на городі, коли принесуть з церкви на щастя молоді: коли верба прийметься — дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться і будуть здорові;
4. Вербою на Юра виганяють худобу в поле, вперше на пасовисько, злегка торкаючись нею худоби, щоб здорова була, плідна, щоб у тілі була;
5. Вербою в давнину відводили грозові тучі — кивали свяченою вербою в бік хмар і відводили громи та град;
6. Вербу кидали в пожежу, чим зменшували, за їх віруванням, велику руїнницьку силу вогню;
7. Вербові котики, свячені, кидали в кашу, їли ту кашу в повній вірі, що через ті котики-базьки передасться людям сила весняної енергії на цілий рік;
8. З освяченою вербою, після повернення з церкви, обходили господарі бджільники, щоб бджоли роїлись; обходили обори та стайні й кошари, щоб худібка була здорова, плідна, щоб корови давали багато молока;
9. Ковтали котики ще по дорозі з церкви, щоб не було лихоманки, щоб горло не боліло;
10. Обсаджували криниці вербами, щоб забезпечити воду від лихих сил, щоб вода була „пригожа та здорова”;
11. Обсаджували копанки-калабані, в яких прали своє шмаття-білизну, щоб уберегтися від хвороб, щоб вода очищалася;
12. Сухою торішньою свяченою вербою розпалювали піч під великодні паски;
13. У багатьох місцевостях клали покійникові в домовину кусник свяченої верби;
14. У Лятичівському повіті, коли господар виїжджав у поле сіяти — брав 2-3 котики-базьки й запорпував серед ниви під час посіву, щоб скоро хліб проростав.
15. Свячену вербу клали в домовину бабі-повитусі, щоб мала чим відганяти потерчат.

Вербиця
Н.Горик
Ой ти гілко, гілко вербова!
На тобі зелена обнова.
Ще холоднувато надворі,
А ти вже в святечнім уборі.

Ти вже у церковцю ходила,
Господу стежинку встелила
І до нас вернулась, свячена
Гілочко вербова, зелена.

Ти торкни Оленочку трішки,
Хай росте, як мама, заввишки
А Максимка – шпарко й багато,
Хай здоровий буде, як тато.

Вiтаю з Благовiщенням!

Інформація для десятикласників ліцею.

Рекомендації щодо виконання завдання на канікули

читайте тут

СОРОК СВЯТИХ

Ой чом ти буслю,
Не вилітаєш,
Чом дітям весни
Не даєш?

На Сорок святих, або Сорок мучеників (22 березня), у давнину кожна господиня мала пекти пироги, пампушки чи інше печиво. В різних регіонах України його іменували по-різному, але здебільшого це були назви птахів — «сороки», «жайворонки», «буслики», «птички», «пташки». Вірили, що саме на Сорок святих з вирію повертаються пернаті — сорок різних порід. Вважали, що цього дня сорока бере сорок різочок чи галузок і мостить собі з них гніздо. Казали: «Нині сорока — іменинниця». Тому калачики чи бублики, пампушки чи кренделі виробляли у формі пташечок із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик, наче на гніздечко. Очі робили з калинових ягід або родзинок. Хто заможніший, обливав печиво медом чи цукровою поливою. Часто пташечок нанизували на невеличкі різочки, лозинки чи очеретинки і так запікали. Потім роздавали діткам.

  Діти, взявши свої «сороки» чи вареники, бігли на баштан і вмовляли його дати добрий урожай: «Хай на кожній огудині зав’яжеться по сорок гарбузів, кавунів і диньок!».

ГАЛЕРЕЯ

Сьогодні зайшла на блог "Лелека" Купчик Ірини і побачила цікаве відео. Хочу поділитися з вами.

На відео - роботи художниці Євгенії Гапчинської. Мої враження - тепло, світло, затишно і спокійно)))

Вітаю зі святом!

Весна барвистим рушником
Протерла зимове віконце,
І знов пташиний лине спів,
І яскравіше світить сонце.

І молодіють знов жінки,
Як проліски, на жовтолисті,
А усмішки, немов квітки,
Цвітуть грайливо на обличчях.

В цей день, а також в день майбутній,
Нехай ці квіти не зів’януть,
А незабудкою, коханням,
Провісником щасливим стануть!


Неначе сніг, хай сум розтане,
Добром і ласкою зігрітий,
І біла смуга в долі стане -
На все життя, у цілім світі!

ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ

Уроком "Шляхами Шевченка" в  ліцеї розпочався цикл заходів, присвячених Шевченківським дням.

                    Учні розповідали про життя і творчість великого Кобзаря, читали вірші.

З Масляною!

Масляна - веселі проводи зими, осяяні радісним очікуванням близького тепла, весняного оновлення природи.

Прийшла Масляна - вже й до весни рукою подати!