ПОКРОВА

14 жовтня, в день Покрови Божої Матері, православні християни згадують чудо, яке сталося в 910 році. Повна назва свята — Покров Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Згідно Передання, Богородиця з’явилася віруючим, які молилися у Влахернському храмі в Константинополі. Сталося це в 910 році. Божа Матір розкрила свій омофор (покривало для голови) над людьми, і це чудо стало знаком заступництва над людьми. У свята немає аналогів в інших гілках християнства.
Свято Покрови нагадує кожному про молитовне заступництво Божої Матері за людський рід і є храмовим святом багатьох міст і сіл України. Завдяки козацтву виник новий тип Ікони – "Козацька Покрова", де під омофором Богородиці зображаються українські єрархи, гетьмани і козаки. На хоругвах січовики також любили зображувати Покрову Богородиці, розпростерту над козаками. Недаремно сьогодні багато сіл носять назви " Покровка"," Покровське"," Новопокровка"… 
Стало добрим звичаєм побувати 14 жовтня на Службі Божій, прикрасити домашню ікону Богоматері, згадати родичів чи знайомих, які пішли в похід, змушені десь воювати, боронячи Вітчизну, і помолитися за них. 14 жовтня Україна святкує День захисника та День Українського козацтва.

Зі святом!

Від хати до хати біленьким сніжком

Ходить святий Миколай із мішком,

Приносить дарунки на втіху,

Радості море і щирого сміху!

Хай осінить своєю любов"ю,

Мудрості дасть, і сили, й здоров"я,

Ласкою серденько хай зігріває

І мрії усі заповітні здійсняє!

Зі святом

Свято Вознесіння Господнього цього року припадає на 9 червня, на четвер шостого тижня після Великодня.
У Новому Завіті написано, що це день, коли Ісус Христос вознісся на Небо і сів "праворуч Отця".

Стрітення

Різдвяні свята закінчуються Стрітенням Господнім, що святкується на сороковий день після Різдва Христового 15 лютого. Як і Різдво, Стрітення належить до 12-ти найбільших, окрім свята над святами - Великодня, свят церковного року. У цей день згадується євангельська подія, коли Діва Марія та Йосип Обручник принесли Немовля Ісуса на 40-й день після народження до Єрусалимського храму.
У народній уяві на Стрітення (Громниці)  зустрічаються Зима й Літо.
Головним дійством у цей день є освячення вогню і води. Свічки й воду освячують у церкві. Такі свічки, за повір*ям, мають виняткову силу і оберігають оселю від бурі, зливи чи смерчу, ниву - від бурелому, граду, а членів родини - від "злого ока", хвороб. Стрітенська вода вважається цілющою; за віруваннями, вона лікує рани й внутрішні захворювання, оберігає від різних напастей.
На Стрітення існує велика кількість прикмет, які часто протирічать одна одній. Ось деякі з них:
- Якщо під вечір потеплішало, то літо перемогло, а тому - "Зима йде туди, де літо було, а літо йде туди, де була зима".
- На Громницю маєш зими половицю.
- Як на Стрітення капає зі стріхи - не буде з літа потіхи.
- Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.
- Ясний і тихий день - на хороший врожай і рійбу бджіл.

День вишиванки

           Не так давно в Україні започаткувалася акція - День вишиванки – всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Дата проведення – щороку в третій четвер травня. Свято є самобутнім і самодостатнім,  День вишиванки у 2015 році припадає на 21 травня. 

Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою

Ніжність материнської руки

Пісні ще весільної, веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

ДРУГИЙ СПАС

       19 серпня - Другий або Яблучний Спас. У церковному календарі це свято отримало назву Преображення Господнього. У цей день святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. 

       Раніше до Другого Спаса правовірні селяни не їли садовини, бо це вважалося гріхом. 

Читати далі...

"Не я б’ю - верба б’є"

Вербна неділя (цього року припадає на 13 квітня) — велике християнське свято у неділю Вербного тижня, перед Великоднем. 

Народні назви – Вербна неділя (Квітна, Шуткова, Баськова, Пальмова неділя, Неділя ваїй).

Це велике свято у християнському році відноситься до числа дванадесятих. Його виникненню послужили біблійні оповіді: Ісус в’їжджав до Єрусалима на ослі, люди встеляли йому шлях пальмовим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя.

В Україні напередодні, тобто в суботу, майже всі сільські підлітки йшли на узлісся, щоб удосталь заготовити вербових гілочок і принести їх до церкви. У неділю біля храму відбувалася посвята червоної верби. Повернувшись з відправи, батьки символічно "били" дітей, рідних, близьких і знайомих свяченими прутиками, приказуючи:

              Не я б'ю — верба б'є, 

За тиждень — Великдень, 

Будь дужий, як вода, 

А багатий, як земля!

Масляна. Продовження

Вівторок – «загравання»

Влаштовувались веселі забави, які тривали майже весь день. У вівторок ходять у гості, парубки виглядають наречених, а дівчата — суджених. Це день оглядин наречених і сватання, щоб після Великого посту зіграти весілля.

Середа – «тещині пригощання»

У середу тещі приймали своїх зятів у гості і пригощали млинцями, а для того, щоб розважити їх, скликали всіх рідних і знайомих. Цій традиції присвячено чималу кількість прислів'їв та приказок, жартівливих анекдотів і пісень. Особливо «важкою» була Масляна для тих тещ, у яких було багато дочок.

Четвер – «всенародні гуляння»

В цей день не можна шити та прясти. Всіма сім'ями, в якості активних і пасивних учасників святкування, виходили на різні змагання, «бої», кінські перегони, різні катання по вулицях тощо.

П'ятниця – «частування тещі»

Дуже важливий етап святкування Масляної — частування тещі, яке відбувається в п'ятницю. Саме від Масляної бере свій початок вислів «до тещі на млинці». Якщо молодята побралися недавно, то теща запрошує «на млинці» зятя, а також інших родичів.

До речі, якщо теща добра, то за старих часів її запрошували в гості на другий день різдвяних свят, а якщо зла, то на третій. Гостювати приїжджала не тільки теща, але й інші родичі. Тещу слід пригощати добре, щоб «горло не всихало». Отримавши запрошення, теща заздалегідь повинна була прислати або принести в оселю молодят усе необхідне для приготування млинців: сковороду, посуд для замішування тіста, ложки, черпаки тощо. А тесть мусив цього ж вечора прислати в дім молодих борошно, масло, олію та все інше, що необхідно для млинців.

Нехтування цим важливим і дуже приємним для родичів звичаєм могло за старих часів обернутися образою тещі, зневагою від родичів та осудом усієї громади. Це було не просто застілля, а своєрідна передача-досвіду — молоді запрошували старших не стільки на святкове частування, скільки щоб навчали, як жити слід. Зараз ця традиція дотримувана менш строго.

Субота – «зовичені посиденьки»

Цей день називався «зовиченими» посиденьками. Наречені, невістки в цей день запрошували на млинці до себе зовиць (сестер чоловіка), яких пригощали, розважали і дарували який-небудь подарунок.

Неділя – «проводи Масниці» (Прощена неділя)

Найбільш пишно відзначали неділю. Спеціально до цього дня готували вареники з сиром, проводились масові гуляння, ігрища, забави. Ці гуляння символізували прощання з масляним, смачним, веселим тижнем і водночас просили у близьких вибачення (прощення) за нанесені образи.

Це суто християнський обряд, за яким не можна постувати з гріхами на душі. Першими просять одне в одного пробачення священик і парафіяни одразу після вечірньої служби. Літні люди в цей час відвідують усіх рідних, друзів і просто знайомих, щоб пробачити одне одному заподіяні кривди. Дехто традиційно відвідує померлих родичів на кладовищі, прохаючи про прощення всіх завданих образ.

За старих часів люди були переконані, що саме недільного вечора відбуватиметься Страшний суд, тож цього дня дуже побожні люди намагалися якнайрідше виходити з дому, пригадували власні гріхи й у жодному разі не вживали алкогольних напоїв.

До речі, перший млинець — свого роду символ сонця, спечений цього тижня, призначається для поминання померлих. Іноді цей млинець віддають жебракам, щоб і вони поминали померлих близьких людей.

Після останньої скоромної вечері кожен член родини бере зварене натвердо яйце, об лоба розбиває його. Розбивши таким чином яйце, треба дуже швидко переступити через поріг і вже за порогом з'їсти яйце. А робиться це для того, щоб суворий піст так само швидко минув, як людина через поріг переступила.

Масляна

24 лютого розпочинається Масляна, або Сиропусний тиждень, Колодій,  Бабський тиждень. Це свято походить від старовинного язичницького свята проводів зими, що зберігалося після прийняття християнства. Це останній, напередодні Великого посту, тиждень коли можна було справляти весілля.

Кожен день Масляної має свою назву та ритуали.

Понеділок - "зустріч". В цей день всі ходили в гості. За стародавнім повір'ям, хто в будинку залишиться, — поховає своє господарство. У цей день жінки ішли до корчми і розпочинали святкувати. Якщо ж до їх компанії хотіли долучитись чоловіки, то їм на шию чіпляли колодку, зняти яку можна було, лише відкупившись або поставивши «могорич». У понеділок влаштовували веселі гойдалки, крижані спуски на санчатах.У перший день Масляної традиційно готували холодець зі свинячих ніжок. Це так звані «ніжкові заговіни». Молодь після вечері збирає кістки й кидає їх у ворота. Якщо кістка долітала до воріт, то дівчина буде здоровою протягом року, а коли перелітала через ворота – неодмінно вийде заміж. Це свято супроводжують і співи, наприклад, такі:

Вип'ємо, родино, щоб жито родило,

І жито, і овес, і зібрався рід увесь.

Вівторок - "загравання".

Середа - "тещині пригощання".

Четвер - "всенародні гуляння".

П'ятниця – «частування тещі».

Субота – «зовичені посиденьки».

Неділя – «проводи Масниці» (Прощена неділя)

                             Далі буде 

Медовий Спас, або Маковія

«Дай, Господи, господарю многая літа, Многая літа — довгії дні! І жить йому довго — Спаса не гнівать, Спаса не гнівать — божих пчілок водить, Божих пчілок водить — ярий віск топить: Богу на свічку, господарю на щастя, Дому його на приріст, Малим діточкам на втіху!»
Народний заспів на Медовий Спас пасічникам

У народі 14 серпня відзначають перше осіннє свято, з яким і пов'язують закінчення літа, а саме – Маковея, або Першого Спаса, який ще називають Медовим.
За церковним календарем 14 серпня вшановують мучеників Маковеїв і розпочинається двотижневий Успенський піст.

Цікаво знати

У ніч на 6 квітня колись спостерігали за погодою. "Якщо ніч тепла – на добру весну, а холодна – “не чекай з моря погоди”. Бо 6-те квітня у народі називається на честь Захарія і Якова, а «на Захарія і Якова весна бува ніякова».
За церковним календарем 6 квітня вшановують Захарія — ченця і преподобного Захарія – постника Печерського, ікону Божої Матері «Тучна Гора».

Прийшов Спас – пішло літо від нас

Третій  Спас, який відзначається 29 серпня, ще називають  Хлібним Спасом, Дожинками, «Спасом на полотні», Нерукотворним,  Горіховим Спасом. Все це народні назви свята.  Церква має свою назву цього свята – Перенесення Нерукотворного образу Господнього. Справжнє походження цього свята відноситься  до далекого минулого,  до рубежу Старого й Нового Завітів. Князь міста Едесси Авгар захворів проказою, довго лікувався, але безуспішно. Якось почув про чудотворця  із Палестини, послав до нього гінця. Це був  Ісус Христос. Після умивання  Він витер своє лице рушником, на якому відтворилось зображення. Гонець відвіз цей рушник князеві, той доторкнувся до нього і  зцілився. Цей рушник (чи обрус) Христа став прапором  на брамній башті міста Едесси,. Звідси  й пішов звичай захищати  надбрамні  башти християнських міст іконами Спасителя (Спаса), й ця євангельська подія дала назву ще одному святу – Спас на полотні.

В народі з Третім Спасом пов’язані різні традиції. У церквах в цей день посвячують горіхи, домашні пироги та хліб; господині готують різні страви з першої борошна нового врожаю із додаванням горіхів.  У багатьох містах  і селах на Горіхового Спаса колись влаштовували ярмарки. Вважалось, що торгівля  у цей день буде особливо сприятливою.
 Селяни в день Третього Спаса здійснювали «досевкі» – посів озимого жита. Тому Третій Спас святкували з меншим розмахом, ніж перші два: потрібно було встигнути завершити всі роботи в полі, поки не почалися дощі.

За старих часів говорили: «Ластівки відлітають у три рази, у три Спаси». На третій Спас – останній  відліт ластівок. Вважалося, що як цього року вродили горіхи – так в наступному вродить жито. Також існувала прикмета: якщо журавель відлетить до Третього Спаса, то на Покрову буде морозно». Отож, прийшов Спас – пішло літо від нас.

Приказки:

• Перший Спас - на воді стоять; Другий Спас - яблука їдять; Третій Спас - на зелених горах полотна продають.
• Третій Спас - хліба припас.
• Добре, коли Спас на полотні - хліб на току.
• Хороший Третій Спас - узимку буде квас.
  Хто коли хоче, а журавель до Третього Спаса відлітає.
• Якщо журавель відлетить до Третього Спаса, то на Покрову буде мороз, а ні - так зима пізніше.

Прийшов Спас — готуй рукавиці про запас

 19 серпня - свято Преображення Господнього. У цей день Христос явився трьом своїм учням у світлі божественної слави, демонструючи єдність Святої Трійці. У народі цей день ще називають Яблучний Спас. Із трьох Спасів Яблучний вважається найголовнішим.

 Віруючі ідуть у храм для освячення яблук, груш, меду і обжинкових вінків або жмуту колосся жита й пшениці та інших дарів природи. У цьому вбачають прославлення багатства природи. Для господарів свято символізує закінчення жнив та завершення літа.
Цього дня передбачали погоду. Якщо день сонячний та безхмарний – осінь буде сухою. Якщо дощовий – мокрою. Ясний день віщує морозну і заметільну зиму.

На Спаса поминали померлих родичів. Це давня українська народна традиція – відголосок прадавнього культу предків. За народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.

Приказки з нагоди Спаса:
Прийшов Спас – бери рукавиці про запас.
Спас – усьому час.
До Спаса та й рукавиці до паса.
Прийшов Спас – пішло літо від нас.
Перший Спас час припас, Петро і Павел – два прибавив, Ілля-пророк – три приволок.
Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста – забере їх нечиста.

СОРОК СВЯТИХ

Ой чом ти буслю,
Не вилітаєш,
Чом дітям весни
Не даєш?

На Сорок святих, або Сорок мучеників (22 березня), у давнину кожна господиня мала пекти пироги, пампушки чи інше печиво. В різних регіонах України його іменували по-різному, але здебільшого це були назви птахів — «сороки», «жайворонки», «буслики», «птички», «пташки». Вірили, що саме на Сорок святих з вирію повертаються пернаті — сорок різних порід. Вважали, що цього дня сорока бере сорок різочок чи галузок і мостить собі з них гніздо. Казали: «Нині сорока — іменинниця». Тому калачики чи бублики, пампушки чи кренделі виробляли у формі пташечок із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик, наче на гніздечко. Очі робили з калинових ягід або родзинок. Хто заможніший, обливав печиво медом чи цукровою поливою. Часто пташечок нанизували на невеличкі різочки, лозинки чи очеретинки і так запікали. Потім роздавали діткам.

  Діти, взявши свої «сороки» чи вареники, бігли на баштан і вмовляли його дати добрий урожай: «Хай на кожній огудині зав’яжеться по сорок гарбузів, кавунів і диньок!».